Батьківське вигоряння. Триматися не можна відпочити

Термін вигоряння у психології зазвичай пов’язують з професійним вигорянням, що не дивно, адже це поняття з’явилось у 1970-х роках, під  час спостережень за працівниками безкоштовних клінік та терапевтичних спільнот. Німецький психіатр Герберт Фрейденбергер  розробив концепцію емоційного вигоряння, виділивши основні  ознаки, стадії та прояви.

Синдром емоційного вигорання зустрічається не лише на роботі, але і в батьківстві. Даний феномен може проявлятись набудь-якому етапі батьківства і він властивий як мамам, так  і татам, а також іншим значимим дорослим, які піклуються про дитину та задовольняють її потреби.

Чому так відбувається?

Батьківство- це складна багаторівнева робота. І найперший фактор, який вказують батьки – це неможливість належати собі та задовольняти власні потреби.  Дитина, особливо маленька, потребує постійної уваги, причому якісної уваги і це виснажує. А робота, на відміну від батьківства, має чітко окреслений часовий графік. На роботі особистість належить собі, може зробити перерву та відпочити, змінити увагу. Батьківська робота та активність підпорядковується потребам дитини 24 години на добу.

На емоційне самопочуття суттєво впливає  фізичний стан  та наявність фізичних ресурсів. Якщо батьки мають депривацію сну, тривалу соціальну ізоляцію (ризики якої сильно підвищуються під час декретної відпустки), велика вірогідність отримати емоційне вигорання. Також ця вірогідність збільшується, якщо мати або батько перебуває з дитиною 24\7, не маючи при цьому допомоги у веденні побуту та догляду за дитиною. До речі, сам термін декретна відпустка є своєрідним оксюмороном).

Управлінська функція у батьківстві. Дитина – це величезна відповідальність для батьків. Дорослий має тримати у голові ряд поточних та стратегічних проблем з перших днів життя дитини — харчування, щеплення, вибір дитячого садочку, школи, одяг і ще сотня нюансів. Дуже важливо, щоб обоє батьків займали один до одного партнерську позицію, оскільки в нашій культурі прийнято вважати, що дитиною більше займається мати, а батько просто заробляє гроші. Хоча раніше такий розподіл обов’язків був еволюційно виправданим, у 21 сторіччі ми маємо зміщення акцентів та прийняття на себе різних ролей незалежно від статі.

Важливим усвідомленням є те, що батьківська або мамська роль — це роль, і комусь вона дається легко, надихає та наповнює, а комусь ця роль дається важко, виснажує та позбавляє надій.

Автор: Гречаник Мария

>