Покарання дитини

Часто батьки на лекції питають, як карати дитину, за що і яким чином

1. Не варто карати дитину до 3 років. Всі вчинки, які робить дитина ненавмисні, а пов’язані з пізнавальною активністю. У дитини не розвинена префронтальна кора, яка відповідає за причинно-наслідкові зв’язки. А для того, щоб карати дитину. Вона має знати, що вона порушила чи не виконала і яке за це покарання. У такому віці діють проговорення, пояснення, чому не можна так робити або переспрямування дитини ( у ситуаціях, небезпечних з життям).
2. Фізичне насильство і покарання – не одне й те саме. Фізичне насильство заборонене законом. Дитина, яка вибігла на дорогу і отримала за це фізичне насильство не зрозуміє, чому не можна вибігати на дорогу. Вона лиш буде боятися батьків і зрозуміє, що у присутності батьків цього краще не робити.
3. Не можна карати за випадковості. Так ви ризикуєте зруйнувати довіру та спонтанність дитини.
4. Зрозумілі дитині вимоги і зрозуміле покарання. Дитина має знати, за що вона покарана.
5. Послідовність. Якщо вже мусите покарати, карайте. Часто батьки лиш обіцяють покарати і не роблять цього. Так порушуються усі домовленості, пропадає довіра до слова батьків.
6. Карайте по мірі надходження порушень. Покарання має відповідати порушенню.
7. Не варто згадувати попередні конфлікти. Якщо ви примирились з дитиною, то ви почали з чистого листа. Тримання каменю за пазухою негативно впливає на стосунки.
8. Покарання – це не зливання негативу і злості на дитину. Чим більше ви виражаєте негативних емоцій. Тим вище ризик, що дитина повторить вчинок – щоб подивитись ще раз на ваші емоції і зайвий раз привернути вашу увагу.
9. Не варто соромити дитину у присутності інших. Вам було би приємно, якби керівник на роботі критикував Вас при інших?
10. Ніяких оцінок, ярликів чи словесних образ під час покарання. Покарання – це не приниження чи засудження, це відповідальність за скоєне порушення. Словесні образи травмують і в подальшому впливають на самооцінку та базову довіру до світу.
11. Не варто під час покарання маніпулювати на тему прив’язаності. Лишати дитину одну або інсценувати ситуацію, що ви її лишаєте. Для дитини будь якого віку це досить травматично. Сюди ж можна віднести ігнорування. Маленькій дитині важко винести ігнорування.

Намагайтесь не карати, а домовлятись.