Як обходитися з провиною

Провина – це «улюблене» почуття наших мам, тат, дідусів і бабусь. «Улюблене», бо воно довело свою ефективність, коли потрібно змуситидітей і нерадивих онуків робити те, що треба.
«Ти ж усіх підведеш!» «Мама засмутиться» «Що означає – не хочеш іти? Я теж не хочу, але ж іду!» Винити, (а ще соромити) – є, поза всяким сумнівом, національним видом виховання дітей, дорослих дітей, пар, друзів, керівників і підлеглих. Чому в нашій культурі так багато звинувачують? Тому, що це працює.

Що таке провина

Одні психологи іменують її складним, негативно забарвленим почуттям, яке містить у собі страх і злість на себе, і супроводжується осудом свого вчинку, рис, особливостей характеру, чи загалом – осудом самого себе. Деякі психологи навіть не називають вину почуттям, а визначають її як думку про себе. Незалежно від того, хто як її визначає, ти знаєш, що відчувати свою вину – неприємно. І хочеться якомога швидше позбавитися цього важкого відчуття і постійних думок. Інколи це вдається. Інколи не дуже. Провина буває різною. Як у цьому всьому знайти ясність? Види вини

Вина є трьох видів:

1. Невротична
2. Реальна
3. Екзистенційна

Почнемо з останньої. Екзистенційну вину ти можеш відчувати тоді, коли, приміром, не можеш заснути вночі і в голову набридливо і наполегливо лізуть думки про те, що «… все начебто окей, але щось не так. І робота, і стосунки, і хобі, все це є, а чогось…чогось важливого немає.» Це почуття вкрай неприємно переживати, воно здатне час від часу начебто полишати твою свідомість, але все одно постійно повертається – у сновидіннях, у подіях, які чомусь повторюються, коли безсоння, коли скроллиш про Ілона Маска, котрий ніяк не вгамується винаходити і робити щось краще для цього світу… Екзистенційна провина – це особливий вид вини, яку людина переживає перед самою собою, відчуваючи, що не живе своє життя так, як хоче. Ця вина пов’язана із особливим видом зобов’язання – зобов’язання бути собою. Ця провина приходить тоді, коли ти говориш «ні», тоді як насправді хочеш сказати «так», вона приходить тоді, коли ти не відстоюєш свої цінності. Екзистенційна провина не має нічого спільного із очікуваннями від тебе інших людей, вона напряму зв’язана із дитячими мріями, з тим часто потаємним життям, яким тобі завжди хотілося би жити. Але яким ти не живеш. Від цієї провини неможливо просто відмахнутися, як від мухи, і така провина є показником того, що щось важливе потребує твоєї уваги і участі. Екзистенційна провина часто витісняється у несвідоме, і окремі люди вибирають жити, не чуючи її тихого голосу.

Другий вид провини – так звана невротична вина, і от якраз вона тісно пов’язана з очікуваннями інших. «Ти маєш вступити на юриста», «Ти маєш вийти заміж до 30 років, подумай, як ти будеш народжувати?!», «Ти маєш бути чемним і поступатися дівчаткам», «ти маєш бути щедрою і ділитися іграшками з іншими дітками», а в глибинному розумінні – «ти маєш робити те, що хочемо ми замість того, щоб робити те, чого хочеш ти, і якщо ти не будеш робити, як ми тобі кажемо, тату і мамі буде неприємно». Невротичну провину у нас часто плекають батьки, родичі, соціум. Невротична провина отруює життя, адже не можна дозволити собі те, що хочеться, бо роблячи щось, необхідно весь час озиратися на інших. «А що люди скажуть?» Невротична провина поступово зменшує здатність спочатку маленької дівчинки чи хлопчика, а згодом – і дорослої людини – діяти з власної ініціативи.
Невротична провина не має під собою – і це найголовніше – реального підґрунтя. Очікування інших людей – це те, з чим інші мають справлятися самі. Але, коли вони не справляються, то маніпулюють провиною, звинувачуючи тебе у тому, що ти не такий/не така, як їм хочеться.

Третій вид провини – реальна провина. Тоді, коли ти дійсно вчиняєш щось негідне, погане, що йде врозріз із твоєю совістю і мораллю, переконаннями. Візьмемо побутовий приклад, – ти приходиш на зустріч із півгодинним запізненням, для тебе цінною є пунктуальність, і за таких обставин твоє почуття провини є реальним (бо ти завчасно домовлявся прийти на конкретний час) Реальна провина має реальні підстави, і ці підстави опираються на твої цінності, і на твої уявлення, яким ти є, яким маєш бути. Позбуватися реальної провини – було би навіть шкідливо, адже реальна провина сигналізує тобі про те, що ти робиш не так, і завжди можна прийняти рішення робити правильно. (І взагалі-то здатність переживати провину за реально скоєний вчинок – є одним з маркерів, які відрізняють психічно здорову людину від психопатичної.) Позбуватися екзистенційної провини – іноді дуже хочеться, але навряд чи корисно, адже ця провина сигналізує тобі про те, чого прагне твоя душа, повідомляє про істинні цілі і бажання.
Позбуватися невротичної провини необхідно, якщо хочеться бути у здорових стосунках із собою. Невротична провина начебто також сигналізує про те, що щось ти робиш не так, але таку провину неможливо загладити.

Тут

1) Або інші люди продовжують тебе винити, бо ти усе ще недостатньо відповідаєш уявленням. І хтозна, скільки ще вони будуть продовжувати хотіти робити з тебе «зразкову» версію людини. І ти лишаєшся невдоволеним.

2) Або ти стараєшся їм відповідати – і при цьому множиться твоя злість на них і на себе, і зауважу – росте провина перед самим собою. Бо так ти не відстоюєш себе і лишаєшся невдоволеним.

Як позбутися невротичної провини?

Перш за все, необхідно знову дозволити собі хотіти своє.

По-друге, не забирати собі відповідальність за інших, за очікування, бажання, плани і навіть мрії інших людей. Якщо ти втомився від взаємних звинувачень, хочеш перестати винити
або, навпаки, вестися на маніпуляції – звертайся за консультацією у психологічний центр “Восстановление”.

Ми відкриті для тебе.