Як обходитися зі смутком
Емоції схожі на будинки в різних районах міста. Якісь вважаються престижними, а якісь – навпаки.
Люди також є різними у своїх емоціях – певні даються нам краще, а до окремих ми просто звикли.
Сум може важко даватися, і точно так же – можна звикнути сумувати. Це різні полюси здатності до переживання емоції.
У смутку є багато назв, повсякденних і наукових: хандра, депресія, печаль, скорбота, є навіть знецінююче «пєчалька», туга, «нема настрою», меланхолія, сплін.
Ми переживаємо смуток, коли горюємо, він проявляється у таких станах, як безнадія, апатія, безпорадність, розчарування, відчай, жалість, відчуженість, нудьга.
Ми схильні сумувати, коли переживаємо самотність.
І зміна погоди істотно впливає на нас – осіння хандра відома майже усім.
Нам доводиться зустрічатися зі смутком у своєму житті, та . не завжди переживаючи смуток, ми знаємо, що сумуємо.
Як упізнати смуток
Тілесно — у смутку тіло важчає, не хочеться активно рухатися, руки безсило звисають, хочеться згорнутися клубком або довго сидіти, дихання стає поверховим, з’являється зітхання, тремтять губи, навертаються сльози.
Через думки – сумуючи, ми думаємо про те, якими нам би хотілося бути, що нам хотілося би мати, згадуємо часи, коли нам все вдавалося, жалкуємо про бажання, що не стали реальністю.
Як обходитися зі смутком
- Виражати його тілесно – якщо є можливість усамітнитися – ляжте чи сядьте так, як хоче тіло – частіше за все, це так звані круглі форми – поза ембріона, обіймаючи себе за коліна чи плечі. Дозволяйте зітханням відбуватися. Дихайте, і якщо з’являються сльози – плачте.
Плач – це даний природою спосіб виражати і проживати сум.
- Виражати словесно – усвідомлюючи, називайте причину смутку. «Я сумую…бо…» «Мені хотілося, щоб….»
Називаючи, про що смуток, ми тим самим виражаємо його, наш мозок розуміє, що з нами відбувається.
Звісно, є люди, яким сумувати непросто, і як правило це пов’язано із забороною виражати цю емоцію. Ти міг засвоїти, що чоловіки не плачуть і дійсно перестати виражати сум плачем, та від того сум нікуди не зник. Або ти могла заборонити собі сумувати, бо твій тато казав тобі: «Не ний!». Результат той же – смуток не зник, а просто мімікрував.
Смуток – то базова емоція, ми можемо заборонити собі вираження смутку, можемо навіть навчити себе не відчувати його чи плутати з іншими емоціями, але смуток тільки накопичується, чи трансформується у втому, апатію, байдужість.
І ще одне. Коли ми забороняємо собі якусь одну базову емоцію (смуток, приміром), у нас з’являються істотні проблеми з переживанням і відчуванням радості. Ми не сумуємо (начебто), але і не радіємо.
Хороша новина в тому, що можливо зняти заборону, отриману в дитинстві та дозволити собі відчувати смуток тоді, коли ти дійсно його переживаєш, виражати його у неруйнівний, природний спосіб.
Запрошую тебе у психологічний центр «Восстановление».
Ми відкриті для тебе.
Автор: Мойсиенко Ярослав