Як обходитися зі смутком

Емоції схожі на будинки в різних районах міста. Якісь вважаються престижними, а якісь – навпаки.

Люди також є різними у своїх емоціях – певні даються нам краще, а до окремих ми просто звикли.

Сум може важко даватися, і точно так же – можна звикнути сумувати. Це різні полюси здатності до переживання емоції.

У смутку є багато назв, повсякденних і наукових: хандра, депресія, печаль, скорбота, є навіть знецінююче «пєчалька», туга, «нема настрою», меланхолія, сплін.

Ми переживаємо смуток, коли горюємо, він проявляється у таких станах, як безнадія, апатія, безпорадність, розчарування, відчай, жалість, відчуженість, нудьга.

Ми схильні сумувати, коли переживаємо самотність.

І зміна погоди істотно впливає на нас – осіння хандра відома майже усім.

Нам доводиться зустрічатися зі смутком у своєму житті, та . не завжди переживаючи смуток, ми знаємо, що сумуємо.

Як упізнати смуток

Тілесно – у смутку тіло важчає, не хочеться активно рухатися, руки безсило звисають, хочеться згорнутися клубком або довго сидіти, дихання стає поверховим, з’являється зітхання, тремтять губи, навертаються сльози.

Через думки – сумуючи, ми думаємо про те, якими нам би хотілося бути, що нам хотілося би мати, згадуємо часи, коли нам все вдавалося, жалкуємо про бажання, що не стали реальністю.

Як обходитися зі смутком

1. Виражати його тілесно – якщо є можливість усамітнитися – ляжте чи сядьте так, як хоче тіло – частіше за все, це так звані круглі форми – поза ембріона, обіймаючи себе за коліна чи плечі. Дозволяйте зітханням відбуватися. Дихайте, і якщо з’являються сльози – плачте.

Плач – це даний природою спосіб виражати і проживати сум.

2. Виражати словесно – усвідомлюючи, називайте причину смутку. «Я сумую…бо…» «Мені хотілося, щоб….»

Називаючи, про що смуток, ми тим самим виражаємо його, наш мозок розуміє, що з нами відбувається.

Звісно, є люди, яким сумувати непросто, і як правило це пов’язано із забороною виражати цю емоцію. Ти міг засвоїти, що чоловіки не плачуть і дійсно перестати виражати сум плачем, та від того сум нікуди не зник. Або ти могла заборонити собі сумувати, бо твій тато казав тобі: «Не ний!». Результат той же – смуток не зник, а просто мімікрував.

Смуток – то базова емоція, ми можемо заборонити собі вираження смутку, можемо навіть навчити себе не відчувати його чи плутати з іншими емоціями, але смуток тільки накопичується, чи трансформується у втому, апатію, байдужість.

І ще одне. Коли ми забороняємо собі якусь одну базову емоцію (смуток, приміром), у нас з’являються істотні проблеми з переживанням і відчуванням радості. Ми не сумуємо (начебто), але і не радіємо.

Хороша новина в тому, що можливо зняти заборону, отриману в дитинстві та дозволити собі відчувати смуток тоді, коли ти дійсно його переживаєш, виражати його у неруйнівний, природний спосіб.

Запрошую тебе у психологічний центр «Восстановление».

Ми відкриті для тебе.