Зона комфорту: навіщо звідти виходити і як там залишатися

Про зону комфорту написано багато. Завдяки соцмережам, те, що написано, поширюється швидко, як пошесть.

Це стосується як хороших текстів, так і відвертої нісенітниці. Поняттям «зони комфорту» оперують психологи, тренери, коучі, просунуті матусі, вчительки молодших класів, репетитори, люди бізнесу і люди, які до бізнесу не мають жодного стосунку; і я не можу гарантувати, що двірник, який щоранку наводить лад у внутрішньому дворику твого під’їзду теж не вживає це слово у повсякденності.

З кожного чайника чутно: вийди з зони комфорту! Наважся! Вір у себе! Досягай цілей!

Відразу скажу: я дуже навіть за досягнення цілей, але проти зловживання словами без їх розуміння, проти ігнорування контексту та психологічної реальності  людей, яким нав’язливо пропонується вийти з зони їхнього комфорту.

Що ж воно таке – та зона комфорту?

Словникове визначення: це область життєвого простору, у якій людина почуває себе впевнено і безпечно.

Тобто, уяви на хвилиночку, ти лежиш на метафоричній теплій печі, а до тебе приходить неметафоричний хтось, пропонує тобі встати з печі і вийти на холод. Начебто, там, в холоді, на тебе чекає-не дочекається щастячко і успіх. Ти тільки вийди.

Невротик із комплексною травмою розвитку не вийде із зони комфорту.

Людина після шокової травми не вийде із зони комфорту.

Людина у клінічній депресії не вийде із зони комфорту.

Тому, що людям у цих життєвих обставинах потрібно, навпаки, знову віднайти безпечне місце.

Правило перше, перш ніж мотивувати себе або інших на вихід із зони комфорту:

  1. Щоб вийти із зони комфорту, спершу потрібно її знайти.

Правило друге:

  1. Перш ніж радити комусь кудись виходити, пересвідчись у тому, що людина має на те час і ресурси.

Будь-який саморозвиток, неважливо, він стосується в’язання крючком чи уміння виступати на людях, мусить опиратися на

  1. Час.
  2. Ресурси – куди входить дбайливе ставлення до сну, їжі, години для відпочинку і нічогонеробіння.
  3. Коло людей, котрі поділяють твої цінності.
  4. Коло людей, у яких ти можеш брати підтримку.
  5. Знання твоїх обмежень.
  6. Знання рівня твоїх навичок, умінь і здібностей.

Якщо ти хочеш, приміром, краще виступати публічно, недостатньо просто вкинути себе у ситуацію виступу. Тобто, для одних людей це спрацює, а для інших – із досвідом знецінення і відторгнення – може спрацювати у зворотньому напрямі – їх може спіткати повторний досвід знецінення, який ще більше закріпить сталий паттерн «публічний виступ – неуспіх – самопокарання – депресія».

Перша річ, яку варто взяти на озброєння – твоя зона комфорту мусить для тебе бути місцем обжитим.

Вихід у невідоме, ризик, пробування нового може увінчатися успіхом (незалежно від того, що ти  цим словом називаєш) тоді, коли ти маєш ресурси.

А де вони є, ти знаєш.

Автор: Мойсиенко Ярослав

>