Гомосексуальність не є хворобою

Стаття заряджена на дискусію, але мушу написати на цю тему. Підлітки, які заявляють про свою гомо — чи бісексуальну орієнтацію батькам та близьким — це завжди тонка тема. З одного боку, молода людина, якій важко відкриватись, особливо у нашому гетеронормативному суспільстві. З іншого боку, батьки підлітка, які часто виявляються не готовими до таких новин. Ось лише деякі аргументи з боку батьків – «я добре ставлюся до ЛГБТ, але подалі від мене», «він\вона це вигадує, це мода», «його треба лікувати, зробіть щось із ним».

Пропоную розглянути факти:

Гомосексуальність не є хворобою. ВОЗ виключила гомосексуальність зі списку хвороб у 1990 році.
У всі часи незалежно від місцезнаходження нараховується від 3 до 10% представників ЛГБТ.
Сексуальна орієнтація – це не вибір. Уявіть, які ризики в нашому суспільстві несе визнання власної сексуальної орієнтації. Не можна змінити сексуальну орієнтацію людини. Спроби змінити сексуальну орієнтацію з високою вірогідністю будуть травматичними для психіки. Репаративна (переорієнтуюча) терапія засуджується провідними психологічними та психотерапевтичними спільнотами, тому, якщо ви підете до психолога з проханням підкоригувати сексуальну орієнтацію і він погодиться — це означає, що спеціаліст некваліфікований.

І підлітку і батькам рекомендовано відвідати психолога. Першим — для психологічної підтримки і допомоги в складних питаннях, які можуть виникати в період формування сексуальної орієнтації, батькам — для відреагування емоцій, усвідомлення власних почуттів і страхів і прийняття своєї дитини.

Є змога звернутись до ЛГБТ — ком’юніті. У більшості великих міст України. Батьки також можуть звернутися по допомогу до спеціалістів, які працюють при ЛГБТ — ком’юніті або шукати ЛГБТ-френдлі психологів. У Києві діє група підтримки батьків ЛГБТ-дітей.
Дуже помічним буде вивчити питання з інформаційної точки зору. Прочитати, що таке сексуальна орієнтація\гендерна ідентичність(СОГІ), які фактори впливають на формування СОГІ. Після ознайомлення з матчастиною стає зрозумілим, що ставлення до ЛГБТ-спільноти багато в чому формується на стереотипному ставленні та дискримінації.
Це ваша дитина. Вона не є хворою. Я знаю купу прикладів, коли батьки обирають власні принципи, які базуються на помилкових судженнях, замість того, щоб прийняти дитину і зберегти нормальні відносини. І це може призвести до непоправних наслідків. Хіба варті принципи того, щоб стосунки з вашою дитиною були зруйновані?

Найгірше, коли підліток боїться сказати правду про себе своїм батькам. Це індикатор стосунків, у яких відсутня довіра. Адже дитину потрібно виховувати так, щоб вона не боялася прийти до вас за допомогою та підтримкою.

>