Чому вкрай важливо брати дитину на руки?

Брати чи не брати – ось у чому питання.

Нещодавно одна моя подруга, яка нещодавно народила дитину – жалілась, що під час огляду педіатриня постійно бідкалась, яка ручна в неї дитина. Взагалі, батьківство постійно викликає дискусії та кардинально різні точки зору на аспекти виховання дитини. Природні пологи чи кесарів, вакцинувати чи ні, грудне вигодовування чи суміш, сумісний сон чи привчати до ліжечка – це далеко не повний перелік питань перед новоспеченими батьками.
Якщо повертатись до теми брати чи не брати на руки, стає сумно, наскільки міцно засіли у свідомості тези – не привчати до рук, привчати до ліжечка, якщо будеш носити на руках, дитина стане ручною іт. ін. Між тим, новонароджений малюк потребує тілесного контакту на рівні життєвих потреб. Дорослий для дитини означає безпеку, їжу та тепло, дитина не усвідомлює, що вона знаходиться у ліжечку, в безпечному просторі.

Стенфордський нейробіолог Р. Сапольські у своїх роботах підкреслює, що у 1980-хроках Тіффані Філд з колегами медичної школи м. Майамі, відправились у відділення новонароджених і стали торкатись дітей: тричі на день по 15 хвилин гладили їх тіло, рухали кінцівками. Це дало неймовірні результати: діти зростали та розвивались швидше, були більш активні та бадьорі, їх виписували на тиждень раніше. Дитинчатам пацюків, чиї мами є більш турботливими, щастить більше – коли мама вилизує дитинча, активується гормон росту, загалом дитинчата розвиваються швидше, краще опираються стресам, є більш кмітливими. У першій половині 20 сторіччя у дитячих будинках панувала надвисока смертність. З десяти дітей виживав один малюк. Виховательки почали прив’язувати дітей на спину і просто носити на собі і це дало неймовірні результати – з вірогідністю 90% ця дитина виживала. Таких прикладів та досліджень на користь того, щоб брати дитину на руки безліч.

Чому вкрай важливо брати дитину на руки?

Це є запорукою нормального розвитку мозку, тому що, коли ми тримаємо дитину на руках, ми подразнюємо рецептори шкіри, ми дивимось їй в очі (зір), розповідаємо щось (слух). Дуже прикро це писати, але живим прикладом негативних наслідків є діти у дитячих будинках, яких практично не беруть на руки. Феномен рук працює наступним чином – чим більше ви берете малечу на руки, тим більше ви задовольняєте потребу дитини у руках і тим більше малюк насичується руками. Тому не варто побоюватись, що дитина буде занадто ручною.

Діти дуже швидко ростуть і при нормальному розвитку, з віком, все менше хочуть бути у батьків на руках. Якщо дитина дуже важка, є лайфхаки у вигляді слінгу чи ергорюкзака. Це помічники, які розвантажать спину та вивільнять ваші руки для інших справ.
Тому, якщо вас хтось соромить, що дитина ручна, знайте – ви все робите вірно! Беріть дітей на ручки частіше!